Протокол лечения простатита украина

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ
від 15 червня 2007 р. N 330 

РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ

ІНФЕКЦІЙ
СЕЧОВОГО ТРАКТУ ТА ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Інфекції сечового тракту становлять серйозну медичну
проблему, зокрема внаслідок частої захворюваності ними.

Існують
клінічні та експериментальні докази, що висхідний шлях інфікування
мікроорганізмами по уретрі є найчастішим патофізіологічним механізмом, який
призводить до інфекцій сечового тракту (ІСТ), особливо для кишкових бактерій
(наприклад, Escherichia coli та інших представників родини Enterobacteriaceae).

Це логічно
пояснює, чому ІСТ частіше трапляються у жінок, ніж у чоловіків, а ризик
розвитку інфекції підвищується після катетеризації сечового міхура або
інструментального обстеження.

Класифікація
інфекцій сечового тракту та чоловічих статевих органів

(код за МКХ-10)

З практичних
міркувань інфекції сечового тракту (далі – ІСТ) та чоловічих статевих органів
класифікують по нозологіях за домінуючими клінічними симптомами:

1.
Неускладнена інфекція нижнього сечового тракту (цистит); – к.: N 30.9

2.
Неускладнений пієлонефрит (у вітчизняній термінології відповідає визначенням
серозної стадії первинного необструктивного та висхідного пієлонефриту); – к.: N 11.0

3.
Ускладнена ІСТ без чи з пієлонефритом (у вітчизняній термінології відповідає
визначенням пієлонефриту гнійної стадії, а також вторинного, обструктивного,
калькульозного та пієлонефриту, що перебігає на фоні вагітності, цукрового
діабету, ниркової недостатності, імуносупресії і т. ін.);

4. Уросепсис;
– к.: N 39.0

5. Уретрит;
– к.: N 34.2

6. Простатит
– к.: N 41.0,1, епідидиміт – к.: N 45.9, орбіт – к.: N 45.9.

Значна
бактеріурія у дорослих

1. ³ 103
КУО/мл в середній порції сечі при гострому неускладненому циститі у жінок;

2. ³ 104
КУО/мл в середній порції сечі при гострому неускладненому (первинному)
пієлонефриті у жінок;

3. ³ 105
КУО/мл в середній порції сечі у жінок або 104 КУО/мл в середній
порції сечі у чоловіків (або в сечі у жінок, отриманій катетером) при
ускладненій ІСТ.

У сечі, отриманій
при надлобковій пункції сечового міхура, будь-яка кількість бактерій є
значимою.

Асимптоматична
бактеріурія (АБУ)

АБУ
діагностують при отриманні двох позитивних посівів сечі, взятих з інтервалом
понад 24 години, з виявленням ³ 105 КУО/мл однакового бактеріального
штаму (найчастіше визначають лише вид мікроорганізму).

Піурія

Критерієм
піурії є наявність 10 лейкоцитів у полі зору при великому збільшенні мікроскопа
(X 400) в осаді відцентрифугованої сечі або з розрахунку на мм3
нецентрифугованої сечі. У рутинній практиці можна також користуватись тестовими
смужками, включаючи тести на лейкоцитарну естеразу гемоглобін і при потребі –
на нітрити.

Класифікація простатиту (за NIDDK/NIH)

Код МКХ-10:
N 41.0,1

1. Гострий
бактеріальний простатит (ГБП);

2. Хронічний
бактеріальний простатит (ХБП);

3. Синдром
хронічного тазового болю (СХТБ);

A. Запальний
СХТБ (лейкоцити в секреті простати / сечі з сечового міхура (третя порція) /
еякуляті);

B.
Незапальний СХТБ: відсутність лейкоцитів в секреті простати / сечі з сечового
міхура (третя порція) / еякуляті;

IV.
Асимптоматичний запальний простатит (гістологічний простатит).

Діагностика

Для рутинної
діагностики проводиться збір анамнезу фізикальне обстеження, аналіз сечі за
допомогою тестової смужки (лейкоцити, еритроцити, нітрит-реакція). При підозрі
на пієлонефрит може виникнути потреба в обстеженні верхнього сечового тракту
для виключення блоку нирок та сечокам’яної хвороби.

Лікування

Лікування
сечової інфекції залежить від ряду чинників. Огляд найчастіших патогенів,
антимікробних засобів та тривалості лікування різних станів подані в таблиці 1.
У пацієнтів з рецидивними ІСТ рекомендується проведення профілактичного
лікування. У таблиці 2 подано схеми із задокументованою ефективністю для
профілактики рецидивів ІСТ у жінок.

Таблиця 1. РЕЖИМИ
ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ СЕЧОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ЖІНОК

Антимікробний
засіб
 

Доза 

Стандартні режими
Триметопрім / сульфометоксазол
Триметопрім
Нітрофурантоін 

40/200 мг/д або 3 р./тиж. 100 мг/д
50 мг/д 

Альтернативні режими
Цефалексин
Норфлоксацин
Ципрофлоксацин 

125 або 250 мг/д 200 мг/д 125
мг/д 

Таблиця 2.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО АНТИМІКРОБНОЇ ТЕРАПІЇ В УРОЛОГІЇ

Діагноз 

Найчастіший
збудник
 

Початкова
емпірична терапія
 

Тривалість
лікування, дні
 

Гострий неускладнений цистит 

Е. соїі КІеЬзіеіїа
Ргоіеиз
Staphylococcus 

триметоприм/сульфаметокс
азол фторхінолон30
альтернативна:
фосфоміцину трометамол
півмецілінам фурадонін 

3
3
1
7

Гострий неускладнений
пієлонефрит 

Е. соїі КІеЬзіеіїа
Ргоіеиз
Інші
Enterobacteri
Staphylococcus 

фторхінолон30
цефалоспорин 2/3а
покоління31
альтернативна:
амінопеніцилін/ІБЛ32
аміноглікозид 

7 – 10 

ІСТ з ускладнюючими факторами
Нозокоміальна ІСТ
Гострий ускладнений пієлонефрит 

Е. соїі
Епіегососсиз
Staphylococcus
КІеЬзіеіїа
Ргоіеиз
ЕпіегоЬасіег
Інші
ЕпіегоЬасіегіа
Рзеийотопаз (Сапйійа) 

фторхінолон амінопеніцилін/ІБЛ
цефалоспорин 2 покоління цефалоспорин 3а покоління аміноглікозид
При невдачі початкової терапії протягом 1 – 3 днів чи у клінічно важких
випадках:
активні пропік Рзеийотопаз: фторхінолон, якщо не застосовувався раніше
ациламінопеніцилін/ІБЛ цефалоспорин 3в покоління карбапенем = аміноглікозид
у вкладку Сапйійа:
флуконазол амфотерицин B 

3 – 5 днів після зниження гарячки
або усунення ускладнюючого фактора 

Гострий/хронічний простатит
Гострий епідидиміт 

Е. соїі
інші
ЕпіегоЬасіегіа
Pseudomonas
Епіегососсиз
Staphylococcus
СНІатуйіа
Ureaplasma 

фторхінолон альтернатива при
гострому бактеріальному простатиті: цефалоспорин 2 покоління цефалоспорин
3а/в покоління
у випадку СНІатуйіа чи Іїгеаріазта:
доксициклін
макролід 

гостр.: 2 тижні
хрон.: 4 – 6 тижнів або довше 

Уросепсис 

E. coli
інші
Enterobacteria
Після урологічних втручань:
Proteus Рзеийотопаз
Зеггаііа ЕпіегоЬасіег 

цефалоспорин 3а/в
покоління
фторхінолон
активні проти Рзетютопаз:
ациламінопеніцилін/ІБЛ
карбапенем = аміноглікозид 

3 – 5 днів після зниження гарячки
або усунення ускладнюючого фактора 

____________
30 Фторхінолон з переважно нирковою екскрецією.

31 Цефалоспорини
3а покоління без протисинегнійної активності, 3b покоління – з протисинегнійною
активністю.

32 Інгібітори
(3-лактамази.

Таблиця 3.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УРОЛОГІЇ

Процедура 

Найчастіший
патоген
 

Антибіотик
вибору
 

Альтернативний
антибіотик
 

Примітки 

Відкриті операції 

Сечовидільний тракт, включаючи
сегменти кишки 

ЕпіегоЬсісіегіасеае
Enterococcus
Анаероби
Ранева інфекція: стафілококи 

Амінопеніцилін + ІБЛ цефалоспорин
2 пок. + метронідазол
цефалоспорин 3 пок. ациламінопеніцилін + ІБЛ 

У пацієнтів високого ризику: 

у всіх пацієнтів 

Сечовидільний тракт без сегментів
кишки 

Enterobacteriaceae
Enterococcus
Ранева інфекція: стафілококи 

Фторхінолон
Цефалоспорин 2 покоління Амінопеніцилін + ІБЛ 

У пацієнтів високого ризику:
цефалоспорин 3 пок. ациламіпопеніцилін + ІБЛ 

у пацієнтів з підвищ. ризиком
інфекції 

Імплантанти/ протези: пеніс,
сфінктер 

Стафілококи 

Цефалоспорин 1/2 покоління 

у всіх пацієнтів 

Інші втручання за межами
сечовидільного тракту 

Стафілококи 

Цефалоспорин 1/2 покоління 

у пацієнтів з підвищ. ризиком
інфекції 

Реконструктивні операції на
геніталіях 

Стафілококи 

Цефалоспорин 1/2 покоління 

при повторних операціях та у
пацієнтів з підвищ. ризиком інфекції 

Ендоскопічно-інструментальні
операції 

Уретра, простата, сечовий міхур,
сечовід, нирка, включаючи перкут. літотрипсію та ЕУХЛ 

Enterobacteriaceae
Стафілококи
Enterococcus 

Фторхінолон Амінопеніцилін + ІБЛ,
Цефалоспорин 2 покоління Фосфоміцин троме-тамол 

Котрімоксазол
Аміноглікозид 

у пацієнтів з підвищ. ризиком
інфекції 

Діагностичні маніпуляції 

Трансректальна біопсія простати
(товстою голкою) 

Enterobacteriaceae
Анаероби
Стрептококи 

Фторхінолон Амінопеніцилін + ІБЛ
Цефалоспорин 2 покоління + метронідазол 

Аміноглікозид
Котримоксазол 

у всіх пацієнтів 

Перинеальна біопсія простати,
уретроцистоскопія, уретеронефроскопія, перкут. пієлоскопія,
лапароскопія 

Enterococcus
Enterobacteriaceae
Стафілококи 

Фторхінолон Амінопеніцилін + ІБЛ
Цефалоспорин 2 покоління 

Котримоксазол 

у пацієнтів з підвищ. ризиком
інфекції 

Читайте также:  Каланхоэ для лечения простатита

Спеціальні
випадки

ІСТ під
час вагітності
. Безсимптомна бактеріурія лікується протягом 7 днів згідно
результату посіву сечі. При рецидивній інфекції, як клінічній так і
безсимптомній, слід використовувати цефалексин 125 – 250 мг/день або
нітрофурантоін 50 мг/день.

ІСТ в
постменопаузальних жінок
. Жінкам з рецидивною інфекцією рекомендовано
вагінальне застосування естріолу. При неефективності рекомендовано додати
антибіотико-профілактику.

Гостра
неускладнена ІСТ у молодих чоловіків
. Лікування повинно тривати щонайменше
7 днів.

ІСТ на
фоні цукрового діабету та ниркової недостатності
. Після лікування
рекомендований профілактичний режим.

Ускладнена
ІСТ внаслідок урологічної патології
. Для повноцінного вилікування необхідно
усунути причину. З метою уникнення розвитку резистентних штамів, призначення по
можливості повинні ґрунтуватись на результатах посіву сечі.

Уросепсис
може бути ускладненням будь-якої ІСТ. Дуже важливо розпізнати ранні прояви
системної відповіді на запалення (гарячка чи гіпотермія, тахікардія, тахіпное,
гіпотензія, олігурія, лейкопенія), які можуть бути першими проявами можливої
поліорганної недостатності. Окрім відповідної антибіотикотерапії, може
виникнути потреба в інтенсивній терапії в співпраці з реаніматологами. Будь-яка
обструкція сечового тракту повинна бути ліквідована.

Спостереження
за пацієнтами з сечовою інфекцією

• Для
спостереження за жінками після перенесеної неускладненої ІСТ та пієлонефриту
достатнім є загальний аналіз сечі за допомогою тестових смужок.

• У жінок із
рецидивом протягом 2 тижнів рекомендовано провести повторний посів сечі та
візуалізаційне обстеження сечового тракту.

• У старших
пацієнтів із вперше діагностованою рецидивуючою ІСТ необхідно провести повне
обстеження всього сечового тракту.

• У чоловіків
з ІСТ показами до урологічного обстеження є підлітковий вік, наявність
рецидивуючої інфекції та всі випадки пієлонефриту. Такі ж рекомендації
стосуються пацієнтів з простатитом, епідидимітом та орхітом.

УРЕТРИТ

Симптоматичний
уретрит характеризується альгурією та гнійними виділеннями з уретри.

Діагностика

Діагноз
гнійного уретриту базується на виявленні понад 5 лейкоцитів в п/з в мазку
виділень або зшкрібку з уретри, пофарбованому за Грамом при 1000-кратному
збільшенні мікроскопа та гонококів, локалізованих внутрішньоклітинне
(грамнегативні диплококи). До діагностичних критеріїв також належить виявлення
більш ніж 10 лейкоцитів в п/з при 400-кратному збільшенні мікроскопа в першій
порції сечі або позитивний тест на естеразу лейкоцитів.

Лікування

Нижче подані
рекомендації відповідають рекомендаціям Центру за контролем та запобіганням
захворюванням (США). Для лікування гонореї можна рекомендувати такі
антибактеріальні препарати:

Цефіксим 400
мг per os – разовий прийом;

Цефтріаксон
250 мг в/м – разовий прийом;

Ципрофлоксацин
500 мг per os – разовий прийом;

Офлоксацин
400 мг per os – разовий прийом.

У зв’язку з
частим поєднанням гонококової та хламідійної інфекції, лікування слід доповнити
протихламідійними препаратами.

Наступні
препарати є ефективними для лікування хламідійної інфекції:

Препарати
першого вибору

Азітроміцин 1 г (4 капс. х 250 мг) per os – разовий прийом;

Доксициклін
100 мг двічі на день протягом 7 днів.

Препарати
другого вибору

Еритроміцин
500 мг – 4 рази на день протягом 7 днів;

Офлоксацин
200 мг – двічі на день протягом 7 днів.

При
неуспішності лікування слід виключити наявність трихомоніазу та/або
мікоплазмозу, які слід лікувати комбінацією метронідазолу, (2,0 г per os однократно) та еритроміцину (по 500 мг per os – 4 рази на день протягом 7 днів).

ПРОСТАТИТ,
ЕПІДИДИМІТ ТА ОРХІТ

Простатит

Лікування

• Гострий
бактеріальний простатит може мати важкий перебіг, який вимагає парентерального
призначення високих доз бактерицидного антибіотика (аміноглікозиди та похідні
пеніциліну або цефалоспорин 3 покоління), поки не знизиться гарячка та
нормалізується загальний стан. При неважкому перебігу достатньо призначити
фторхінолон per os протягом 10 днів.

• При
хронічному бактеріальному простатиті та синдромі хронічного тазового болю слід
призначити фторхінолон або триметоприм per os протягом 2 тижнів. Після цього
слід провести повторне обстеження і продовжити антибіотикотерапію лише за
наявності позитивних посівів перед початком лікування, або коли пацієнт помічає
позитивну динаміку від лікування. Загальна тривалість лікування становить 4 – 6
тижнів.

Епідидиміт,
орхіт

Більшість
випадків епідидиміту зумовлена загальними уропатогенами. Факторами ризику
розвитку вищезгаданих захворювань є обструкція шийки сечового міхура та
аномалії розвитку урогенітальної системи.

Лікування

Перед
початком антимікробної терапії слід взяти мазок з уретри та середню порцію сечі
для мікробіологічного обстеження. Препаратами першого вибору мають бути
фторхінолони, бажано активні проти C. trachomatis, наприклад,
офлоксацин та левофлоксацин, оскільки вони мають широкий спектр дії та добре
проникнення у тканини урогенітального тракту. При виявленні C. trachomatis
в якості збудника слід продовжити лікування доксицикліном 200 мг/день. Загальна
тривалість лікування повинна становити щонайменше 2 тижні. Альтернативним
препаратом у цьому випадку може бути макролід. У випадку інфекції, зумовленої C.
trachomatis
, слід також лікувати статевого партнера.

Читайте также:  Хронический простатит показатель пса

Комбінація
антибіотиків та а-блокаторів

Уродинамічні
дослідження демонструють підвищений тиск закриття уретри у пацієнтів з
хронічним простатитом. Доведено, що комбінація антибіотиків та а-блокаторів при
запальному варіанті синдрому хронічного тазового болю має вищу ефективність,
ніж виключно антибіотикотерапія. Такий підхід підтримується багатьма урологами.

За винятком
дренування абсцесів простати у пацієнтів з простатитом слід уникати
оперативного лікування.

Директор
Департаменту

розвитку медичної допомоги 

 
М. П. Жданова 

Источник

(приказы МЗ №135 от 04.03.2009 и № 431от 03.07.2006)

Доброкачественная гиперплазия предстательной железы (ДГПЖ) – одно из наиболее
частых доброкачественных заболеваний у мужчин, приводящее к увеличению простаты (ПЖ),
простатической обструкции и/или симптоматике нижнего мочевого тракта (СНМТ),
что ухудшает качество жизни пациентов и наблюдается у 30-60 % мужчин в возрасте
свыше 60 лет.

Клиника. Выделяют ирритативные симптомы и симптомы простатической
обструкции, к которым относятся странгурия, учащенное мочеиспускание
с императивными позывами, прерывистая струя мочи, ощущение неполного
опорожнения мочевого пузыря, никтурия. К показателям прогрессирования
процесса относят: уменьшение максимальной скорости мочеиспускания;
увеличение уровня остаточной мочи; увеличение объема ПЖ; повышение индекса
оценки симптомов нижнего мочевого тракта (I-РSS); острая задержка мочи (ОЗМ);
уровень РsА. С прогрессированием ДГПЖ связывают осложнение ее уретерогидронефрозом
и хронической почечной недостаточностью(ХПН).

Диагностика заболевания. У всех пациентов с ДГПЖ оценивают данные,
полученные путем опроса (оценка наследственных рисков, оценка выраженности
симптомов с помощью тестов I-РSS – Международная система оценки симптомов
при заболеваниях предстательной железы), данные физикального и инструментального
обследования (пальцевое прямокишечное исследование, УЗИ трансректальное или
трансабдоминальное с оценкой объема остаточной мочи, урофлоуметрия),
биохимического обследования (простатоспецифичний антиген=РsА, креатинин),
общий анализ мочи (ОАМ). К факультативным методам обследования, которые
могут помочь в принятии решения о тактике лечения, относятся уродинамическое
обследование, эндоскопические и радиологические методы.

Не рекомендованы, т.к. нет доказательств эффективности методов
при обследовании пациентов без осложнений: экскреторная урография, ретроградная
уретроцистография, компьютерная и магнитно-резонансная томография.

Медикаментозная терапия ДГПЖ.

Альфа-блокаторы являются препаратами выбора для пациентов с умеренными
и выраженными нарушениями. Все препараты этой группы имеют сходную клиническую
эффективность (доксазозин, тамсулозин, альфузозин, теразозин, празозин),
профиль побочных эффектов является более благоприятным у альфузозина
и тамсулозина. Тамсулозин имеет более низкую частоту ортостатической гипотензии,
в сравнении с альфузозином. Оценка методом I-РSS доказала, что блокирование
альфа-1-адренорецепторов уменьшает динамический компонент простатичной обструкции
и ирритативную симптоматику у 20-50 % больных. Плацебо-контролируемые исследования
доказали успешность лечения острой задержки мочи (ОЗМ), независимо от типа
альфа-блокатора, од-нако у большинстве мужчин ОЗМ рецидивировала в течение
первых 2 месяцев.

Убедительно доказана эффективность применения двух ингибиторов 5-а-редуктазы –
финастерида и дутастерида, которые уменьшают объем ПЖ на 20-30%, что улучшает
показатели по шкале I-РSS в среднем на 15%, увеличивая поток мочи на 1,3-1,6 мл/сек.
При этом, больший эффект наступает при размерах ПЖ более 40 мл, а также при
повышении уровня РsА на фонес ДГПЖ. Препараты значительно уменьшают вероятность ОЗМ.
Максимальная эффективность наблюдается через 6 месяцев приема. Последние исследования
доказали возможность длительного (до 10 лет) применения финастерида. Побочные
эффекты ингибиторов 5-а-редуктази связаны с ухудшением сексуальной функции,
но реакции расценены как минимальные, не ухудшались в процессе лечения, не служили
причиной отказа от лечения и регрессировали в течение первого года лечения.
Доказано также отсутствие негативного влияния четырехлетней терапии на
костно-минеральную плотность.

Известно, что прием финастерида по 5 мг/сут снижает уровень РsА на 50%.
Таким образом, допустимо удвоение уровня РsА при интерпретации анализа
у больного, который принимает финастерид, что не мешает своевременной
диагностике рака ПЖ и не изменяет коэффициент отношения общего и
свободного РsА. Большинство современных исследований свидетельствуют
о том, что комбинированная терапия финастеридом и альфа-блокаторами
более успешна, чем применение этих препаратов по-отдельности. Механизм
действия фитотерапевтических препаратов, по мнению авторов данного
утвержденного Клинического протокола, остается окончательно неизвестным,
биологическая активность – неисследованной с высокой степенью доказательности,
что требует последующего более глубокого изучения вопроса их применения
у больных с ДГПЖ.

Все пациенты, которые получают лечение по поводу ДГПЖ,
нуждаются в диспансерном наблюдении.

Вид лечения1-й год леченияВ дальнейшем 1 раз/год
6 нед.12 нед.6 мес.
Игибиторы 5а-редуктазы+++
а-блокаторы+++

Хронический простатит, как самостоятельное заболевание, известен около 150 лет.
Его основные клинические провления – болеовий синдром, нарушения мочеиспускания,
сексуальные нарушения, нарушения фертильности, психо-эмоциональные нарушения.

Диагностика заболевания:

  1. анамнез;
  2. физикальное обследование: обзор и пальпация предстательной железы,
    объективно определяются болезненность и уплотнение при пальпации
    предстательной железы;
  3. лабораторное обследование: общий анализ крови, исследование секрета
    предстательной железы, общий анализ мочи, спермограмма – имеют место
    увеличения количества лейкоцитов и наличие микроорганизмов в секрете
    предстательной железы, патоспермия;
  4. оценка состояния уродинамики – имеют место ее нарушения;
  5. УЗИ предстательной железы.
Основные направления медикаментозной терапии
  1. Антибактериальное лечение с учетом антибиотикограммы возбудителя,
    высеянного из секрета простаты и мочи, а также тропности антибиотика
    к простате (при хроническом бактериальном простатите – ХБП).
  2. Возобновление нарушений кровообращения в малом тазу и микроциркуляции
    в предстательной железе.
  3. Возобновление трофики и тонуса мионеврального аппарата.
  4. Качественная санация ацинусов и возобновление дренирования по выводным протокам.
  5. Стабилизация иммунной и гормональной систем.
  6. Профилактика и лечение возможных осложнений.
  7. Симптоматическая терапия.
Читайте также:  Аппарат маркелова от простатита

Наиболее распространенными этиологическими агентами ХБП являются представители семейства
Гр- бактерий. Наиболее часто это штаммы E.coli, которые обнаруживаются в 65-80% случаев
инфекций. Pseudomonas aeruginosa, протей, Enterobacter aerogenes, а также
Acinetobacter spp.
выявляются в 10-15%. Возможные возбудители – хламидии, уреаплазмы, трихомонады, анаэробы,
кандиды и др. Сегодня считают оправданным проведение пробного курса антибиотикотерапии
больным ХП, и когда простатит поддается лечению, терапию продолжают в течение еще 4-6
недель или даже более длительного периода. Наиболее предпочтительными считают фторхинолоны,
отличающиеся широким спектром антимикробного действия, высокой бактерицидной активностью
и хорошей фармакокинетикой. Фторхинолоны имеют большой объем распределения, создают высокие
концентрации в органах и тканях, проникают внутрь клеток. В последнее время в терапию
простатитов включают фторхинолоны III-IV поколения (спарфлоксацин, гатифлоксацин и др.).
В лечении простатитов, обусловленных внутриклеточной инфекцией, применяют препараты из
группы макролидов, что вызвано их способностью накапливаться в ткани предстательной
железы в высоких бактерицидных концентрациях. При выявлении у больных цитомегаловирусной
и герпетической инфекции (особенно при синдроме хронической тазовой боли – СХТБ)
назначаются системные противовирусные препараты, а также иммуномодуляторы. Прием
антибиотиков осуществляют внутрь, в/м, в/в, прямокишечно в виде суппозиториев или
микроклизм, трансуретрально (уретральные палочки и инстилляции), лимфотропно в паховый
лимфатический узел или в верхнюю 1/3 голени, подкожно; отмечается необходимость лечения
партнерши.

Микроциркуляция в предстательной железе страдает независимо от причины морфофункциональных
изменений в ней. К препаратам, обладающим оптимизирующим органотропным воздействием,
относятся экстракты предстательной железы. Для улучшения трофики предстательной железы
при лечении абактериального простатита применяются Простатилен
и Витапрост – комплексы
биологически активных пептидов, выделенных из предстательных желез крупного рогатого
скота. У них описано иммуномодулирующее, противовоспалительное, микроциркуляторное
и трофическое действия, отмечен симптоматический эффект. В то же время исследований,
в которых бы использовались современные методы оценки клинической картины СХТБ, для
препаратов данной группы до настоящего времени проведено не было. Противовоспалительное
и противоотечное действие (на проницаемость капилляров, сосудистый стаз) характерно
также для препаратов Serenoa repens (пермиксон).

Противовспалительным и противоотечным эффектом обладают НПВС – диклофенак,
кетопрофен и др. (особенно при ректальном пути их введения), они расцениваются как
важная группа в лечении ХП, поскольку доказано их положительное действие
на микроциркуляцию в железе; они снижают отек ткани, обладают обезболивающим эффектом.

Для уменьшения дисфункции при мочеиспускании, а также с учетом
интрапростатического рефлюкса, в лечении хронических простатитов широко
используются альфа1-адреноблокаторы. Их используют как в сочетании
с антибактериальными препаратами, так и без них (при неинфекционном простатите).
При дизурических расстройствах применяются антихолинергические препараты
(оксибутинин, или Дриптан, толтеродин,
или Детрузитол), которые эффективны
не только при недержании мочи, но и при частых позывах к мочеиспусканию.

У больных с нейрогенной дисфункцией мочевого пузыря препараты увеличивает
объем мочевого пузыря, урежают спонтанные сокращения мышц детрузора, уменьшают
количество позывов к мочеиспусканию.

Для улучшения состояния простаты применяют препараты, регулирующие обмен гормонов.
Ингибитором 5-альфа–редуктазы является финастерид (Проскар), нарушающий обмен
тестостерона в железе. Механизм действия финастерида при СХТБ остается неясным.

Из препаратов, стимулирующих клеточный и гуморальный иммунитет, выделяют
препараты вилочковой железы (тималин, тактивин, тимоген), интерфероны,
индукторы синтеза эндогенного интерферона и другие иммуномодуляторы
(циклоферон, полиоксидоний, иммуномакс, иммунофан, изоприназин). Однако
к назначению иммунокорригирующей терапии надо относиться с осторожностью
и начинать ее в случае выявления патологических сдвигов по результатам
иммунологического обследования.

Комплексы витаминов и микроэлементов играют вспомогательную роль при лечении
больных ХП. Среди них наиболее часто используются витамины группы B, А, E, С,
цинк и селен.

В комплексном лечении простатита проводится нормализация функций печени как
органа, который принимает участие в обмене гормонов. В качестве гепатопротекторов
применяют препараты расторопши (легалон и др.), препараты эссенциальных
фосфолипидов. С учетом наличия психо-эмоциональных расстройств в комплексном
лечении простатита применяют препараты для нормализации функции ЦНС
с успокаивающим эффектом (препараты валерианы) и антидепрессивным действием
(деприм, гелариум гиперикум и др.).

Для лечения хронического простатита предложено большое число разнообразных
препаратов и групп препаратов, применение которых основывается на информации
об их влиянии на различных этапах патогенеза заболевания. Однако,
за небольшим исключением, целесообразность их применения недостаточно
подтверждена данными доказательных исследований.

Выпуск №6 подготовлен к.м.н. Н.В.Хомяк

Л А Б О Р А Т О Р Н Ы Й   А Р С Е Н А Л

Стандарты диагностики ДГПЖ и простатита регулируются Приказами МЗ Украины №135 від 04-03-2009 и №431 от 03.07.2006 по специальности «Урология»

Диагностический Центр медицинской академии
предлагает обширный спектр лабораторных исследований, позволяющих точно и быстро,
на современном оборудовании провести обследование пациентов любого возраста
с заболеваниями предстательной железы.

ПоказателиМетодСубстрат
1Общий анализ кровиобщеклиническийвенозная кровь
2Общий анализ мочиобщеклиническиймоча
3Бактериологическое исследование с определением антибиотикочувствительностимикробиологический посевмоча, секрет предстательной железы
4Микроскопия секрета предстательной железыобщеклиническийсекрет предстательной железы
5ПСА (общий, свободный)ИФАкровь
6Определение инфекционного возбудителя (ЗППП)ПЦРсоскоб из уретры, секрет предстательной железы
7Креатинин, мочевина, щелочная фосфатаза, глюкозабиохимические тестывенозная кровь

Источник